0 Shares 70 Views

Іменна та інші шизофренії в Україні

Верховна Рада (ВР) України почала діяти з 1938р. Всенародним голосуванням було обрано 304 депутати при нормі 1 депутат від 100 тисяч мешканців терміном  на 4 роки. Творцем всіх законів була Президія ВР чисельністю 23 депутати на чолі з Головою Президії. Найдовше, 16 років, Головою був М.С.Гречуха. Депутати збиралися на сесії 2 рази в рік, затверджували напрацьовані Президією законодавчі акти, а решту часу були на основній роботі. На виборах в депутати реєстрували тільки одного кандидата і його детальна біографія з вказанням національності широко рекламувалася на окрузі. Під час голосування виборці могли внести в бюлетень прізвище альтернативного депутата у кабінці, яка знаходилася поруч з реєстратором, що загрожувало виборцю репресіями.

У 1947р. на виборах до Верховної Ради УРСР депутатами були обрані Сталін, Хрущов, Молотов, Маленков, Каганович, Ворошилов, Ковпак, Корнійчук з дружиною Вільде, Г.Юра і інші. На сесії всі рішення приймалися присутніми в залі депутатами одноголосним підніманням рук. Потім офіційно повідомлялося про одноголосне прийняття закону, хоча високопоставлені депутати участі в засіданні не приймали. Безкарна традиція не відвідувати багатьма депутатами сесійні засідання продовжується до сьогодні. У 1978р. кількість депутатів збільшили до 650. У новій Конституції 1996р. встановлена чисельність 450 депутатів ВР. Їх біографії в рекламних листках з кожними виборами стають все куцішими, а національність  перестали вказувати. Як виборцю за цими даними визначитись серед 10, чи більше кандидатів? Хіба по фотографії.

Згідно перепису населення України у 2001р. складало 48,54млн. чоловік, з них у Криму з Севастополем – 2,42млн, у Донецькій і Луганській областях – 7,38млн. За оперативними даними сучасна чисельність населення на цих територіях значно менша і продовжуємзнижуватися. За 1989-2001р. кількість росіян зменшилася в Криму на 512тис., Донецьку  – 471тис., Луганську – 287тис., Києві – 199тис. і Львові на 102тисячі.

У 2001р. в Україні проживало 17,3% росіян і 0,22% євреїв. У порівнянні з переписом 1989р. чисельність цих меншин зменшилася на 5,1%. Їх квота у Верховній Раді мала б складати 80 депутатів, але фактично недавно обраних депутатів з цих меншин значномбільше, що порушує права корінної нації і є наслідком недосконалості виборчого закону. Спроби окремих депутатів і фракцій останнього скликання добитись офіційної публікації національностей новообраних депутатів законодавчого органу багатонаціо нальної  України були безрезультатними! ВР не прийняла також пропозицій депутатів про занесення в паспорт за бажанням громадян їх національності.

Перші перейменування міст в СРСР влада здійснила у 1923р., назвавши, при живому Л.Троцькому, Гатчину під Петроградом і Юзівку (сьогоднішній Донецьк) Троцьком.

Через 5 днів після смерті Леніна Петроград перейменували в Ленінград. У зв’язку з посиленням політичної ваги Сталіна Царицин  перейменували на Сталінград, а Троцьк в Україні на Сталіно.

Г.Котовський в Україні грабував міста, ґвалтував молодь, руйнував залізниці, влаштовував єврейські погроми, а після виходу з житомирської в’язниці продовжував грабежі. Після вбивства його поховали не на рідній землі Молдови, а в мавзолеї на Одещині, де його тіло зберігається там до сьогодні  і в його честь названі місто, вулиці і

інші заклади. У 1926р. Січеслав перейменували на Дніпро-Петровське (сьогоднішній Дніпропетровськ). Згодом з’являються назви міст Будьонівськ, Ворошиловград, Дніпродзержинськ і т.п. Вбивство С.Кірова призвело до масової появи міст з його іменем, у тому числі в Україні міста Кірове, яке з 1939р. носить назву Кіровоград. В честь Жовтневого перевороту ще до сьогодні в Україні 90 сіл носять назву Жовтневе.

У 1944р., після визволення Києва від німців, Хрещатик замість Айхорнштрасе назвали вулицею Воровського.  Незабаром у Кремлі Сталін запитав у Хрущова: “Як там Хрещатик – відбудовуєте?” Цього ж дня у Київ полетіла грізна телеграма Хрущова, нічною постановою Київської міської ради відновили колишню назву і зранку на стінах вцілілих будинків блищали свіжою фарбою таблички з назвою “вул.Хрещатик”.

У 1946р. Сталін ліквідував назву Червона (Красная) армія і «червоноармієць». З цього часу пройшло 68 років, розвалився СРСР і за 23 роки незалежності України ніхто не змінив назв численних міст і селищ  Червоноармійськ і Красноармійськ. В пам’ять про другу світову війну в Україні в честь героїв війни названі вулиці іменами тих, хто взагалі не ступав на її землю – генерали Говоров, Доватор, Карбишев, Наумов, Рокосовський, Тухачевський, Уборевич, Панфіловці та Космодем’янська, Чайкіна і ін.

Після 1991р. в Росії щезли радянські назви обласних центрів Горький, Калінін, Куйбишев, Ленінград, Свердловськ, а в Москві відсутні назви вулиць з тоталітарними іменами, навіть Комуністичну вулицю перейменували на Солженіцина. В Україні давно назрів час змінити назви обласних центрів Дніпропетровськ на Січеслав і Кіровоград на Інгульськ та районних центрів Дніпродзержинськ, Ємільчин, Жовтневе, Іллічівськ, Комінтернівське, Комсомольське, Котовське, Красноград, Кузнєцовськ, Куйбишев, Новомосковськ, Орджонікідзе, Первомайськ, Ульянівка, Фрунзівка і Щорс.

Серед 6 залізниць на сході України у Харкові до цього часу знаходиться управління не Східної, а Південної залізниці, як вона називалася в часи СРСР.

Назва “військовий комісаріат” було введене в Радянській Росії Декретом РНК у 1918р., згодом поширене на всій території СРСР і в Україні не змінилося до цього часу. Для кожного українського юнака, який приходить сюди ставати на військовий облік, слово  “комісар” асоціюється з совєцькими комісарами-розстрільниками та міністрами  Берією, Єжовим та ін. З вищенаведених фактів випливає висновок, що у керівників, які відповідають за згадані напрями у державі на всіх рівнях, не все гаразд з логічним мисленням.

Шизофренія – (з грецьк. розкол душі, розуму)  розлад розумових процесів  у людини, головними з яких є  їх дезорганізація до повної втрати логічного мислення, а також манії і параноя.


Новини партнерів