0 Shares 57 Views 1 Comments

Іменний тоталітаризм

Після Жовтневого  перевороту 1917 року перші перейменування міст нова влада в СРСР провела у січні 1923році, назвавши при живому Троцькому Гатчину під Петроградом і Юзівку в Україні Троцьком. У 1924 році, через 5 днів після смерті Леніна, Петроград перейменували на Ленінград, а згодом Єкатеринбург на Свердловськ. Однак наступного року, у зв’язку з посиленням політичної ваги Сталіна, Царицин (при живому Сталіні) перейменовують у Сталінград, а Троцьк в Україні на Сталіно. Жива керівна верхівка СРСР по прикладу вождя приймає заходи по своєму увіковічненню, і у 1926р. Січеслав перейменовують у Дніпро-Петрівське (сьогоднішній Дніпропетровськ), у 1931р.- Твер у Калінін, у 1932р.- Н.Новгород у Горький, а згодом з’явились  Будьонівськ, Ворошиловград, Дніпродзержинськ, Куйбишев і ін. Новозбудованому у 1932р. Фордом у Горькому автозаводу дали  ім’я Молотова, московському метрополітену – Кагановича і т.п. Вбивство С.Кірова призвело до масової зміни назв міст і містечок, не кажучи за вулиці, на його ім’я: Кіровобад в Азербайджані, Кіровокан у Вірменії, Кірове з 1934р, а з 1939р – Кіровоград в Україні. У 1946р. Кенігсберг перейменовують в Калінінград.

В честь Жовтневого перевороту в Україні сьогодні ще 90 сіл носять ім’я Жовтневе. З небагатьох держав СНД Україна в 1914-44рр. періодично ставала полем битв різних держав і угрупувань – австрійців, білогвардійців, більшовиків, німців, поляків, росіян, румун, угорців, і вони всю її територію, як праска, по кілька разів «прасували» від краю до краю, залишаючи після себе руїни, згарища  і сотні тисяч знищених українців. В пам’ять про військові події і «перемоги» було названо багато населених пунктів і вулиць іменами полководців, але виключно Радянської армії. У період окупації Києва німцями  вулиця Банкова, де зараз офіс президента України, носила ім’я Бісмарка, а поруч Європейська площа – Гітлера.

У 1946 році Й.Сталін ліквідував назву  «Червона (Красная) армія» і  «червоно-армієць», і хоч після ліквідації цієї назви пройшло вже 67 (!) років, але численні назви Красноармійськ, Червоноармійськ ніхто поки не збирається змінювати. Із близько 1800 київських вулиць, імена відомих людей носять 595 вулиць. Серед цих назв понад 90  вулиць мають імена військових, у тому числі 23 вулиці носять імена маршалів і генералів СРСР. Багато з цих військових не мали ніякого відношення до України чи Києва, а здійснили свої подвиги на інших територіях, як Блюхер, що бездарно командував на озері Хасан і  очолював у 1937р. військовий трибунал, П.Красиков, друг Леніна, у 1924-39 рр.- прокурор і заступник голови Верховного суду СРСР, генерали Говоров, Доватор, Карбишев, Котельников, Наумов, Рокосовський, Тухачевський, Уборевич, Герої Радянського Союзу Пантелькін, Панфіловці, З. Космоде-м’янська, Л.Чайкіна, К.Заслонов, а  генерали Бірюзов і Толбухін брали участь у визволенні Донбасу і Криму. Інші проводили в Україні антиукраїнську діяльність – більшовики під командуванням Кіквідзе у 1918-19рр.проводили тактику «спаленої землі» – грабували і ґвалтували населення, руйнували залізниці і влаштовували єврейські погроми. Г.Котовський після втечі з житомирської в’язниці теж займався грабунками місцевого населення. Росіянин Кравченко М. з Одеського військового округу відзначився на війні в Афганістані і отримав звання Героя Радянського Союзу. Пізніше брав участь в акціях по придушенню мирних демонстрацій у Баку і Вільнюсі, а після проголошення незалежності, відмовився присягати на вірність Україні і виїхав служити в Росію.

Після розпаду СРСР у новоутворених державах, в першу чергу в Росії, почався активний процес відновлення історичних назв міст і вулиць. Без референдумів і інших тривалих процедур в Росії щезли з карт назви міст –  Горький, Калінін, Куйбишев, Свердловськ, Цулукідзе в Грузії, Котовськ в Молдові, Кіровокан у Вірменії. 54% мешканців Ленінграда у 1991 р. на референдумі висловились за повернення місту назви Санкт-Петербург, що у 1914р., в період антинімецької істерії, Микола ІІ вимушений був перейменувати в Петроград.  У Москві більше 3,5 тисячі вулиць, з них тоталітарні назви давно замінені, навіть Комуністичну перейменували на Солженіцина. У Алмати перейменовано 141 вулицю, у т.ч.Піонерську, Комсомольську, Комуністичну, Леніна і Маркса. У Тбілісі вулиці Маркса, Октябрьська, Плеханова одержали  імена Дж.Буша, Л.Качинського, Лесі Українки. В Ізраїлі найбільш поширені назви вулиць Оливкова, Інжирна, Гранатова, менше Єрусалимська і рідше названі іменами політичних діячів: царя Давида, вихідців з України Жаботинського і Ешколя та Білорусі –  Бегіна і Вейцмана. Україна залишилася, як її називали, «відстійником комуністів-ортодоксів». У більшості – це колишні військові, які після служби у 45-річному чи молодшому віці вийшли на пенсію, і незалежно від національного походження і місця служби мали право вибирати місце подальшого проживання. Багато з них  вирішили доживати свій вік в Україні, і залишивши обжиті місця та квартири, переїжджали, бо тут для них були збудовані цілі житлові квартали, особливо багато в Криму, Одеській, Харківській і Черкаській областях.

Після набуття Україною незалежності спроби національно свідомих жителів повернути населеним пунктам і вулицям історичні імена наштовхнулись на агресивний супротив зі сторони колишніх військових і партноменклатури. У Києві за роки незалежності при керівництві містом трьох останніх мерів процес перейменувань майже припинився.  Кілька перейменувань, що відбулися, не мають національно-історичного змісту. У 2004р. вулицю Червоних Козаків перейменували на Московський проспект, при вже наявних Московської вулиці і площі. Прецедент «відкушування» шматка вулиці І.Мазепи і найменування його Лаврською вулицею може надати сміливості владцям самостійно, на свій смак, займатись перейменуваннями та ліквідувати комісію мерії з перейменувань, яка існує понад 140 років.

Загалом за роки незалежності у Києві змінено назви  всього біля 50 вулиць, коли однією постановою Київради у грудні 1944 р. було перейменовано 200 назв, у тому числі Хрещатик перейменовано на вул. Воровського.  Незабаром у Кремлі на Пленумі ЦК Й.Сталін запитав у М.Хрущова: «Як там ваш Хрещатик, відбудовуєте?». Цього ж дня у Київ полетіла телеграма Хрущова і нічною постановою міськради назву Хрещатик було відновлено, а на ранок на стінах вцілілих будинків появились таблички зі свіжою назвою Хрещатик. Вже кілька років циркулює інформація, що комісією міськради Києва підготовлено пропозиції по перейменуванню ще 30 київських вулиць, але міська влада  недавно запропонувала рішення по перейменуванню вулиць покласти на місцеві громади, статус яких досі не визначений.

Опоненти перейменувань завжди висувають аргумент в потребі значних  коштів на такий захід. Загальновідомо, що в Україні існує одна з великих і болючих проблем міст – відсутність номерів на будинках. Табличок назв вулиць потрібно значно менше. Адміністрація Києва купляє таблички по 42 грн/шт, тому на заміну табличок на 30 вулицях Києва необхідні кошти, рівноцінні п’яти лавочкам, які ставлять  у скверах. Ніхто, на жаль, не рахує, у яку копійку бюджету влітають безперервні перейменування українських міністеств, відомств і посад міністерських чиновників.

Потребують невідкладного перейменування два обласні центри – Дніпропетровськ на  Січеслав і Кіровоград на Інгульськ. Районні центри у Вінницькій, Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській і Чернівецькій областях носять історичні імена і перейменувань не потребують. Зараз необхідно з існуючих назв Дзержинськ, Кіровськ, Куйбишев, Леніно, Первомайськ, Совє-тське, Фрунзівка, Червноармійськ і т.п. перейменувати в Дніпропетровській області – 4 райцентри, Донецькій – 4, Криму – 6, Луганській – 3, Миколаївсь-кій -3, Одеській – 4, в решту 8 областях  – 1-2 райцентри.

25 вулиць у Києві носять назви міст сусідніх держав, з них 20 – Росії (Саратовська, Тверська, Уссурійська) і ін.  Деякі з цих назв вулиць та площ вже втратили свою актуальність через ліквідацію автохтонних назв, як Кустанайська, Ленінградська. Значна частина мешканців  не знають біографій людей, іменами яких деспотів і вбивць названі їхні вулиці, а дізнавшись – жахаються. Для прикладу, теперішні назви хоча б десяти київських вулиць: Блюхера, Дніпродзержинська, Димитрова, крейсера «Аврора», Кузнєцова, проспект «Правди», Смольна, Соціалістична, Ульянових, Чапаєва доцільно змінити на  імена Береста, Виговського, князя Ярослава Мудрого, Короля Данила Галицького, Загребельного, Конотопської битви, Люльки,Полуботка, Солов’яненка і Яворницького. Але будемо мати тверду надію!

  • Anonymous

    вул. крейсера Аврора вже перейменовано на вул. М. Луценка. А ще варто було б зазначити, що в Києві кілька вулиць Леніна, Кірова, Маркса та ін. і це, окрім всього ще й створює значну плутанину


Новини партнерів